Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Не приручай мою любов… - ВІРШ
logo
Тетяна Луківська: Не приручай мою любов… - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Не приручай мою любов…

Не  приручай  любов,  коли  прийшла  не  та...
 Не  приручай  любов,  вона  таки  свята.
 Самотньо  схилить  своє  чоло  й  піде
 І  неодмінно  пару  колись  собі  знайде.
 Дощами  виплаче,  приручена,  сльозу.
 Запалить  болем  в  небі  золоту  грозу.
 Сухим  листком  впаде  до  ніг  її  печаль.
 Просто  забавитись,  любов  не  приручай!

Хто сказав, що можна кохати молодшого за себе, набагато молодшого. Ні, така любов не принесе щастя ні одному з них. Один з них  втомиться від поблажливого ставлення до партнера, бо почуття розвіються при перших же стосунках, а іншому вже не вибратися самостійно від залежності свого кохання, яке не має майбутнього. Хто таке сказав?
    Ксенія в таке не вірила. Бо її роман, що несподівано розпочався зі знайомства на вечірці, продовжувався попри всі заздрощі людського світу. Вони розгорнули походеньками не одну купу осіннього листя, чвакали по калюжах стежками зимового парку, раділи, нарешті, сніговому пуховику, що надовго прикрив землю... І ходили, ходили, ходили... Хіба ж це була не любов? Зазираючи один одному у вічі, щасливо посміхалися, весело обмінюючись новинами дня. І, звичайно, не вимірювали свою різницю в роках. Її просто не було видно за бурхливими почуттями, що з неочікуваною силою кинули їх в обійми один одному. Кохання досягало апогею. Не вміщалося вже у визначену схему: зустріч, прогулянки, прощання і очікування нового побачення... З кожним днем розлучатися ставало все важче й важче. Навіть мокрий сніг , що густо посипав із неба не міг прогнати закоханих. Вони бродили, геть змокрілі, перемішуючи ногами бруд із снігом, і не могли сказати прощальних слів. Мабуть, тоді, в цю сувору непогоду, Ксеня остаточно повірила, що їхнє кохання  таки справжнє. І саме тоді Ігор, дивлячись на мокре, й від того некрасиве  обличчя коханої, вирішив, що настала пора припинити цю, розпочату для його забави гру в закоханість. Забагато умовностей, так пізніше буде пояснювати свої наступні дії молодий чоловік для закоханої до нестями жінки, що на мить повірила в чистоту почуттів, яким немає ні  кордонів, ні відстані, ні віку. Це була його гра, як кажуть, для «колекції» та чоловічого самоствердження. Вона вірила, бо  ще не знала, через який  біль і розчарування пройде її вірне кохання. Воно просто  потрапило не в ті руки. Ловелас, парубійко з «вавкою в голові», він просто експериментував людськими  душами. Адже така «любов», як пізніше виявиться повторювалася не раз . Приручав, для свого задоволення , не одне таке жіноче кохання. Та Ксеня тоді про це ще не знала.     
    Ось сьогодні несподівано подзвонив Ігор, хоча зустріч мала відбутися за кілька днів, і запросив на побачення. Ксенія, згорнувши всі справи, не йшла, а летіла до коханого. Ще здалеку помітила до щемоти рідну людину. Здавалось, все найкраще на світі  вмостилося у їхнє кохання. Підбігла радісна, з щасливою усмішкою, притулилася до плеча, привіталася. Присіли на лавку. Вони любили бродити парком, навіть зима не змінила таких прогулянок. 
-	Ксан, - так він називав жінку, і від тих слів вона
відчувала себе молоденькою дівчинкою. - Зайдемо у кафе, поговорити потрібно.
Радо Ксенія піднялася з холодної лавки.
-	А й, справді, давай зайдемо, холодно. 
Настороженість  відчула вже згодом. Ігор мовчки йшов поряд, думаючи щось своє. Таким він був нечасто. Ксеня терпляче чекала розмови. Сіли за столик. Ігор заказав для Ксенії її улюблений сік, шоколадку. Все як завжди. Звичайні посиденьки . Але щось стривожило жінку. Якась незрима сила тяжіла над ними. Ігор все ж підняв очі, глянув на неї  якось відсторонено і бабахнув, як грім із ясного неба:
-	Нам потрібно розлучитись. І сьогодні...  Це остання  наша зустріч. 
-	А...Але чому? - ледве спромоглася вимовити Ксеня. -   Що сталося? – прошептала,  не чуючи себе. 
-	В наших зустрічах немає майбутнього, ти ж теж стверджувала це не раз. 
-	Так, але це було в розмовах перших наших зустрічей, коли я навіть не наважувалася на серйозні стосунки, враховуючи свій вік. Та ти ж запевнив, що наше кохання не розмежують роки. Його визначила доля. І воно все більшало від твоєї любові, ніжності.
-	Таки стало таким великим, що заважає жити, Ксеніє, ти хотіла такого кохання, я спробував його створити, але воно не ожило у моєму серці. Невже хочеш, щоб між нами і надалі були нещирі стосунки.
-	Нещирі? То вони були нещирі? Але навіщо ж ти їх живив? Навіщо приручав моє кохання. Я ж не просила! – вже викрикнула Ксеня спересердя. - Любов не прощає зневаги, бо свята. Навіщо, навіщо? Я ж не знала, що випрошую у тебе твою любов, я просто усю свою віддавала.  Підвелася.
-	Почекай, я проведу тебе, - схопився з-за столу  Ігор. - Пробач, лишень розрахуюся й підемо разом, - попросив.
-	Ні,  я піду сама. Відпусти. Назавжди. 
Ксеня йшла зимовим парком, не помічаючи, що сльози, стікаючи по щоках, пекельним болем, холодили  жіночу душу. Думала. Почуття розпачу пояснити було несила. Це, мабуть, так плаче самотністю кохання. Не скиглить, не кричить, а мовчки стогне. Кому ж розкажеш, що відкинута душа його. І лише у сльозах, якщо б його виміряти, було стільки болю, розгубленості, жалю, зневіри, жіночого горя. Зладити з цим не було снаги. Присіла на зледенілу лавку, задумалася. Важко було згадувати зустрічі, важко було їх забути. Розпочався найтяжчий відрізок Ксениного  життя. Сумно посміхнулася.  В парку було самотньо. Звичайно  ж,  холодить природа останніми холодними днями. 
     Скоро завесніє навколо, наповниться земля сонячним теплом синьоокого неба, заясніє барвами, зацвіте любов’ю у серцях  закоханих. Лише в одному серці не буде весни. Холод розтоптаної любові в ньому поселився надовго. Ні, таки любов повинна бути рівнокрила! Хто сказав, що роки не розмежовують кохання? Хто таке сказав?

ID:  312832
Рубрика: Проза
дата надходження: 10.02.2012 15:29:16
© дата внесення змiн: 10.02.2012 15:30:02
автор: Тетяна Луківська

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Любов Іванова, Невгамовний, Леся Геник, Solomia
Прочитаний усіма відвідувачами (2411)
В тому числі авторами сайту (48) показати авторів
Середня оцінка поета: 4.69 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед



КОМЕНТАРІ

Любов Іванова, 28.08.2017 - 19:03
То не роки розмежували кохання.... то людина х порожнечою у душі...Господи, мені також стало боляче... 17 cry frown cry 17
 
Тетяна Луківська відповів на коментар Любов Іванова, 29.08.2017 - 00:39
Дякую, Любаню,так радію тобі, гарних днів 16 16 16
 
Зеновій Винничук, 18.03.2012 - 17:43
Знову про кохання, знуву цікаво, драматично і життєво. Є над чим замислитись. Таню, Ви гарний прозаїк, умієте цікаво, захоплююче оповідати, знаходите гарні сюжети.
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро за слова flo26
 
Тамара Шкіндер, 18.02.2012 - 19:53
12 12 12 Не роки розмежовують кохання а люди. Часто закохана людина добровільно живе в полоні самообману. Чи не бачить, чи не хоче бачити... Скоріше друге. Прозріння завжди болюче. Добре, коли воно приходить якнайшвидше, незалежно як. Сильна жінка не більше як півгодини переймається минулим болем. Отримано урок, перегорнута сторінка... Попереду щасливе осяяне справжнім коханням щасливе життя, без вікових, матеріальних чи інших умовностей, бо воно від них не залежить. Хочеш бути щасливим - будь ним!!! give_rose give_rose give_rose
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам 23
 
*SELENA*, 17.02.2012 - 14:14
Історія звичайно важка - і хто знає, хто в даній ситуації програв – той хто любив чи той хто не любив...
Якщо душа здатна любити, то Бог обов’язково пошле і вдруге і втретє ---- а тому, кому Всевишній не пошле буде так все життя жити або ілюзією, або безрезультатно шукати кохання... Так хто тут в програші? Жінка ще зустріне своє кохання, а він ?????
І різниця не у віці, а в невзаємності ---«ЛЮБОВ ПОВИННА БУТИ РІВНОКРИЛА!!!»

22 19 22
give_rose give_rose give_rose
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ЛЮБОВ ПОВИННА БУТИ РІВНОКРИЛА. Тільки так вона буде міцною. Дякую flo17
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
22 23 Дякую flo05
 
Раїса Гришина, 16.02.2012 - 17:21
Кому ж розкажеш, що відкинута душа його. І лише у сльозах, якщо б його виміряти, було стільки болю, розгубленості, жалю, зневіри, жіночого горя.

Вдруг ритм печали, терявший герцы,
Захлопнул счастью навеки дверцу,
Взывая к небу и корчась в муках,
Окаменела... тоска - разлука…

16 16 16
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада, що знайшли час, прочитали, дякую flo21
 
 
Olaneya, 13.02.2012 - 17:26
 
Оксана Семотюк, 11.02.2012 - 20:46
Така гарна мова - з насолодою читала, хоч і тема сумна - наша вічна жіноча... flo18 flo18 flo18
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за слова і ромашки flo12
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
flowers
 
Ольга Струтинська, 11.02.2012 - 00:41
Читала ,зачарована глибиною образів,ПОЧУТТІВ, ЕМОЦІЙНОІ НАПРУГИ твору.Прекрасна проза .Спонукає до роздумів і вірного вибору в коханні .
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Перепечалилася разом з ЛГ. Хотілося застерегти від несправжнього кохання усіх. Дякую Вам 22 flo05
 
Леся Геник, 10.02.2012 - 22:01
Тетяночко, Ваша проза - то щось неймовірне! Читаєш,затамувавши подих і боячись пропустити хоча б півсловечка! І разом з Вашими героями то бредеш снігом, то ховаєшся від дощу, то кохаєш, то розчаровуєшся... Дякую за чудові миті!!! 12 16 give_rose
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такі теплі слова і за те, що прийняли мою прозу. 22
 
Д З В О Н А Р, 10.02.2012 - 20:43
Тема для трактату розміром так в 300 стор. а то і 3000 і неможливо охопити всіх варіантів. Тут на сайті я зустрічав дуже високохудожні вірші юної особи яка плакалась, що її оставив коханий. і так вона його поносила і сяк - високохудожньо... (як я тебе ненавижу, презираю, який ти нікчема, який ти гад і т. д. , але вернись). А скажи красуне, для чого тобі цей червяк під твоїм каблуком...
А дайте відповідь про любов Пугачової, Зикіної, Мазепи та сотні інших...
Вкорінилось вже внашій уяві, західний тип кохання (матеріальний - "і він за це заплатить"). І забувають, що люблять просто зо те, що є на світі така людина. Природа розумно тут розпорядилась, бо це золотий генетичний фонд людства ( хоч як це звучить прагматично).
То хай завжди живе природня любов, а не надумана!!!
give_rose 16 give_rose friends friends friends
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, я і не знаю як Вам дякувати за такий розлогий коментар. Дуже щиро вдячна за аналіз моєї історії 22 flo13
 
Наталія Ярема, 10.02.2012 - 20:23
Зараз тих парубійків з «вавкою в голові» на кожному кроці і кожен для чогось приручає любов! Не знаю тільки для чого? Але треба навчитися їх розпізнавати! Це досить легко- варто попектися раз...А дурять вони всіх-і молодших за себе... Твір чудовий, Тетяно!
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Жякую за розуміння 22 flo18
 
АРИНА ЛУГОВСКАЯ, 10.02.2012 - 20:14
12 Влюблённость и любовь - разные вещи... give_rose рассказ замечательный! friends
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Арина, щиро 22 flo06
 
Оксана Пронюк, 10.02.2012 - 19:58
Гарне твоє слово, багате, щире, міцно тримає напругу бо зачіпає живим душу. читається легко - ти зазделегідь налаштовуєш на неминуче. і вивершуєш - промовляєш - запитуєш...
...а кожен із нас по-різному відповість, бо кожен по різному читав: хтось своїм, хтось чужим, хтось знаним а хтось ще не знаним... однозначно не вік винує тут, тут брак порядності радше...
Спасибі, Тетянко, за ці емоційні хвилі, які викликало твоє перо... flo04
 

Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  Новий
Маргіз: - Неприйнятий, ніким не зрозумілий, підозрілий, ше ніким не бачений, непрочитаний, невідкритий, незаюджений, незасмальцований, незатертий
Синонім до слова:  Бутылка
Маргіз: - Склодувна зеленька, бурштинове скельце, сосуд
Синонім до слова:  Вічність
Маргіз: - Безсмертя; те, що не можна пізнати; недосяжність́
Синонім до слова:  збагнути
Маргіз: - Схопити комету за хвоста, упіймати зірку, пізнати всі гештальти, побороти свою недолугість
Синонім до слова:  Будинок
Маргіз: - Мій сховок від людей, місце затишку, спокою, добра й любові
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Пишна, любка, розкішна, ладне́нька
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  метал
Олекса Удайко: - ЗСУ, азовці, українська нація, нащадки когаків, діти оріїв
Синонім до слова:  збагнути
ixeldino: - Доперти, Дотунькати, Отримати осяяння/осяяло (від слова сяйво)
Синонім до слова:  Вічність
ixeldino: - Без ліку-часу, До поки сонце згасне, зпоконвіку/зпоконвіків, "жіночі 5 хвилин"
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  Будинок
ixeldino: - Ночліжка, Садиба, Господа, Доміна (Суржик, від рос. Дом)
Синонім до слова:  Новий
ixeldino: - Нульцевий, В целофані, запечатаний, з вітрини/з магазину, ще з китайським повітрям/смердить китаєм, ще розетки не бачив.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Передзарплатний ПМС
ixeldino: - Говоримо так про кначальство та колег, які перед зарплатою зриваються з котушок і намагаються зробити хоч щось щоб зарплатні не було нівкого.
Синонім до слова:  говорити
ixeldino: - З місцевого наріччя: Баяти, Теревенити, Гелькотати, Кумкати
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Синонім до слова:  візаві
Маргіз: - Зустріч або перше побачення в ZOOMі))), без зайвих очей, лиш ти і я
Синонім до слова:  говорити
Маргіз: - Одягати думки в слова, воркотати, жебоніти, мурчати, молоти язиком, верзти, підпадьомкати.
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Синонім до слова:  візаві
Master-capt: - Тет-а-тет. Очі в очі. Лице в лице. Навпроти. Один против одного. Друг против друга. Двобій. Суперечка. Супротивник. Співбесідник. Опонент.
Синонім до слова:  візаві
Enol: - зрозумів, що етимологію слова 'залицяння' ми просрали
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Svetoviya: - Ляскотіти,точити ляси, лопотіти,ґелґотіти,сокотати,трендіти, гутарити, белбоніти, мимрити,мичати, мугикати.
Синонім до слова:  аврора
dashavsky: - у нас Авророю називали гулячу жінку.
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  говорити
домінік де україна: - спікати - від англ спік - мілякати - якщо запозичити з грецької
Синонім до слова:  аврора
Родвін: - Треба ж таке придумать ! Смішно :D :D :D :D :D :16: :16: :16: :12: :23: :23: :23: :23: :23:   :icon_flower:   
Синонім до слова:  Навіть
Наумова: - Іноді можна почути такий вислів "ба навіть" Хоча тільки одним "ба" - справді можна замінити "навіть"
Синонім до слова:  Навіть
Городнянський: - [i]«навіть з гумором»[/i] Коли почув я слово [i]«навіть»[/i], То вся моя нехитра пам’ять Думки сплела в косматий пелех! Слів – океан, не видко берег … В думках про [i]«навіть»[/i] - плетениця, Надворі - плю́та, миговиця … А я човном пливу,
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Небесна лава, виверження небесного вулкану
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Аврора - небесна веселка, небесне сяйво, дискотека на небі (жартівливо), зоряне весілля (жартівливо), дві зорі посварилися (жартівливо)
Синонім до слова:  аврора
Master-capt: - Досвітниця. Світаниця. Світанка. Зораниця. Зоранка. Доранниця. Доранка. Боговісниця. Богопромінець.
Синонім до слова:  Навіть
Enol: - люб, аж, аже - це зі забутих слів
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  Навіть
Master-capt: - Слово сполучник "навіть" підсилює відтінок речення, і синонімів немає. Та в нашій мові є схожі відтінки... Хоч би що. Хоть би. Принаймі. Усякому разі. Все-таки. Зокрема. Та ще й. Особливо. Неначе. Проте. Однако.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Навіть
О. Хвечір.: - Чим можна замінити слово "навіть"? У словниках синонімів до цього слова я не знайшов...
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Маргіз: - Твердосплавний жанр, музика не для всіх, чоловіча музика, слабакам у залі не всидіти, музика сильних
Синонім до слова:  метал
Master-capt: - Жесть. Мажор. Набат. Грохот. Грохотон. Вогнемет. Сталевий ритм. Камнепадний жанр.
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Синонім до слова:  аврора
Enol: - світлограй - це максимум для моєї фантазії
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie