Пишу для того,щоб не збожеволіти від самотності.Мій щоденний кредит у вигляді 86400 секунд ніщо в порівнянні з часом , який розділяє нас.Кожна секунда без тебе здається вічністю.Ти дав мені те, про що я навіть не підозрювала.Раніше кохання приносило мені лише біль, але зараз те,що було до тебе,не варте і однієї секунди,яку ми провели разом.У мене перед очима стоїть колір твоїх посмішок,вогонь очей,легкість рухів.Спасибі за сміх і за всю ніжність,яку ти подарував мені.Кожного дня мені все більше і більше не вистачає звуку твого голосу.Я хочу ,щоб ти назавжди залишився тим єдиним , хто дивиться на мене не так ,як інші.Щоб і далі вгадував мої бажання і не втомлювався здійснювати їх.Життя чудове,але помічаєш це лише тоді,коли воно навшпиньки покидає тебе,а моє життя-це ти.Почуття створені для того,щоб ними ділитись і ми віддаємо одне одному половину себе і не просимо нічого,окрім взаємності.Нарешті поруч з тобою я можу стати сама собою і зняти усі маски, можу не приховувати свій біль і страждання,бо тепер поруч зі мною людина,яка без таблеток здатна залікувати всі рани.Як добре, що ти з"явився у моєму житті....
