Рік летить, за ним десятиліття,
Летять роки, мов листя в листопаді.
Який вже час? Яке століття?
Кому насправді в світі раді?
Міняє світ нудні шпалери,
Лишає інколи відтінок.
Якої ми тоді холери
Живемо, мов примари, тіні!
Наш час вже стрілка відбиває,
Міняє погляди та втіхи.
Чому ж, коли людина зустрічає
Кохання, то шукає вихід.
Ні, не шукайте перешкоди,
А йдіть сміливо до кінця.
Лиш той відчує насолоду,
Хто ризик пронесе в життя.
Не смій втрачати час даремно,
Бо, як-не-як, не вічні ми.
Горять у вічності дилеми,
А ти засяй, мов зір вогні!
