Бездоганно горить так усе за вікном
Так високо ще не бувала.
Мені так здалося,що комета хвостом
Щось у серці вмить надірвала.
Неначе одна,піді мною весь всесвіт
Всі звуки-слова від мільйонів,
Наче щойно завіси, чується плескіт
І Щось у чужих вже долонях.
Одна з божевільним вогнем цього міста,
Так високо ще не літала.
Вже звикла..й згубила вчорашнє намисто,
І все, що до цього низала.
Борюся за сон,за безцінне багатство
За все,що до цього дістала
За вікном у вогнях своє панібратство,
Туди ще не геть я пірнала.
Щоразу коли я молюся на завтра
В думках я тебе повертаю.
Випробовую знову і знов нову мантру,
Пробач...вона не відпускає...
