Вбирають хмари молоде вино
Заходу сонця. Ніжно золотяться,
Клубочаться. Ти дивишся кіно...
Я ж прагну не виказувати щастя...
І розглядаю гори унизу,
Які так передчасно постаріли,
Глибоких зморшок бронзову красу,
Зелених сосен незліченні стріли.
Вони ще будуть довго після нас,
Стрічати хмар вечірню позолоту,
Та все ж піщинки сиплються крізь час,
Для них також... Не сповільняє ходу
Не завмирає в сумнівах життя,
Гарячою рікою мчить по венах..
І головне, що поряд ти і я,
Рука в руці на цій хисткій арені.
Залишилось летіти п’ять годин...
І скоро зір нависнуть обереги,
Над тайною повітряних глибин,
Єднанням вічним Альфи і Омеги.
Чуттєва жіночна лірика, мрійлива і романтична. 
Малесенька поправочка:"по венаХ". 
гарно, сумно, ніжно, легко і глибоко!
