Сотні віконець визирали із будинків, зустрічаючи перехожих своїми картатими та барвистими усмішками. Деякі з них кружляли у танку із самотніми червоними картонними серцями, які ще два дні тому радували своїми барвами закохані очі власників помешкання, на вікні якого вони звисали, чіпко тримаючись за майже невловимі людському оку нитки. Бруківка під ногами спала, чекаючи на прихід весни, яка обережно, маленькими кроками наближалася до міста, підступаючи з далеких околиць. Вузькі вулиці гостинно посміхалися поодиноким візитерами, які галасливо щось обговорювали, сплітаючи різнокольорову мовну палітру дня. Десь там, неподалік від затишних дверей, за якими панувала м’яка, привабливо-загадкова кава, прогулювалася дівчина з парасолею, аби вона захищала її від надокучливих залицянь самотнього снігу. Місто дихало, сповнюючи легені новими емоціями, різноголосими враженнями перехожих, які неквапливо проходжали бруківкою вулиць. Місто… Його душа відчувала спокій, кожна думка відлунювалася у вікнах будинків навколо та очах перехожих. Тиха постать крокувала вулицею, пригадуючи орхідеї на підвіконні, які промовляли до неї тихим шепотом, пестили зіниці своїми пелюстками, ледь вловимі вигини будівель, за якими ховалися таємниці, що таїли свої історії та бажання. Душу міста охороняли спогади, мрії та очікування кожного, хто полишав своє крісло у гамірному вагоні потягу. Місто… Воно заполонило душу сіро-зелених очей, їх думки та мрії.
Місто – мрія…. Неквапливі кроки тонкої постаті зливалися у палкому цілунку з вулицями, вкритими шатами бруківки. Яскраві оголошення приваблювали очі, закликаючи відкрити для себе нові цікаві місця, імена та банально відпочити від метушні, насолоджуючись філіжанкою гарячого шоколаду чи кави. “Зоопарк під мікроскопом”…. Тиха та скромна вивіска ненав’язливо запрошувала завітати до світу молекул, клітин та чудес, аби побачити світ через скельце мікроскопу, зачудуватися майстерністю природи та її химерними витворами. Сіль… Лимона кислота.. Луска риби… Жіночі панчохи… Дивний, але такий візерунково-чудернацький перелік див, які ховалися за очима мікроскопа, відкриваючи нові грані для пізнання та зачудування. Цікаво, а чи можна побачити душу під мікроскопом?? Роздивитися уважно кожну клітинку, темні закутки, у яких ховаються нездійсненні бажання, страх та почуття?? Роздуми заполонили думки сіро-зелених очей, мимоволі скеровуючи їх кроки до італійського дворика, у якому танцювала тиша, замріяно примруживши очі. Тонкий скальпель роздумів торкнувся шкіри, його витончене лезо проникало все глибше, намагаючись дістатися до тонких струн душі. Душа під мікроскопом… Що ж там може побачити людське, одвічно зацікавлене чужими долями око?? Порух руки …. Ось серце…. Там спогади, біль, розчарування, які поволі сліпнуть від темряви зневіри, яка оточує їх щоденно. Стомлене, місцями зашкарубле серце, яке щиро вірить у людські душі, їх світло, але подекуди обпікається розчаруваннями, марними обіцянками та крахом надій. Колись його очі світилися надією, щиро вірячи, що оточуючі потребують не тільки матеріальних, а й духовних речей. Шкода… Розчарування та справедлива реальність вносить свої корективи… На серці виднілися ледь вловимі для погляду рани, які вмивалися червоними потоками. Запитаєте, що ж це?? Все банально просто…Це нещодавнє розчарування, яке не встигло залатати свої дірки спокоєм та байдужістю. Страшно, коли вашою душею користуються, ховаючи власний егоїзм за солодкими словами. Воно болить!! Пече!! А згодом місяцями продовжує нагадувати про себе, коли вже здається, що все припало пилом часу.
Серце… Маленька коробочка, у якій вміщуються тисячі прожитих днів, емоцій, радощів та смутків. А ще там є біль, який можна побачити лише крізь призму мікроскопу, від якого нічого не може сховатися, як би ви не намагалися грати роль безтурботної та веселої людини, наївно вірячи у власну кволу акторську гру. Запитаєте, чи варто дозволяти зазирати до ваших душ стороннім?? Як на мене, якщо прагнете чергового розчарування, то сміливо зважуйтесь на цей крок, а якщо бажаєте, щоб вас зрозуміли, дозвольте побачити вашу душу під мікроскопом.
Душа - то є психіка. Психіка - суб`єктивний образ об`єктивного світу.
Його може створити жива істона наділена психічними функціями.
Тому для мене як психолога "побачити вашу душу під мікроскопом" є тим самим що для лікаря прослухати ваше дихання.
На мій погляд Ваш допис є цікавим і достатньо симтоматичним для діагностування стану душі літературного героя.
філософ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
такий розлогий аналіз!!дякую!!враженна цікаво, що ж Ви побачили під тим мікроскопом??бо вже отримала багато нових вражень від власної душі..
Особливо "тонкий скальпель роздумів" - дуже влучно! Але змінила б вивіску: "зоопарк" - не зовсім теє, із всього переліку лише луска риби має бодай-яке відношення до фауни
І так дрібниці: "гостинНо", "вона захищалА".
Про емоційну складову - без зайвих коментарів, бо дуже близько до власного
філософ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вітаю Вас!!!дякую за зауваження щодо написання слівВи ж знаєте, що Ваші зауваження для мене важливі
а стосовно вивіски, то тут маю уточнити це є назва справжньої виставки, яка проходить у Львові,але експонати там досить різноманітні, їх частина перераховані у творі, бо вони мене вразили найбільше...тому не ризикнула корегувати назву)Розумію Ваше зауваження, але мабуть доведеться лишити саме так, аби не ображати авторів виставки)
дякую,що одні з перших познайомилися з моїм твором
цікаво, що ж Ви побачили під тим мікроскопом??бо вже отримала багато нових вражень від власної душі..
Особливо "тонкий скальпель роздумів" - дуже влучно! Але змінила б вивіску: "зоопарк" - не зовсім теє, із всього переліку лише луска риби має бодай-яке відношення до фауни 
Ви ж знаєте, що Ваші зауваження для мене важливі
