Життя у нас стрімкий потік,
На дворі двадцять перший вік.
Усе біжить не наздогнати,
А , що день важче проживати.
І влада наша поспішає,
Що день ті ціни піднімає.
Не встигнеш грошей назбирати,
А тут вже треба добавляти.
Спішить в горУ все кожен день,
І лиш зарплата ні тень-тень.
Зросли податки і акцизи,
Говорять ,що виходим з кризи.
Народ на сміх уже той мають,
До нитки майже оббирають.
Народ терпіти вже не взмозі
І щось велике вже в дорозі.
Якщо майдан , ще не біда ,
Якби не гірше не ... .
Тому я, прошу нашу владу.
Зробіть хоть щось ви, там до ладу.
Пустіть народу оті крила,
Які податками скрутили.
Пустіть , благаю , бо біда,
Народ терплячий , та хто зна ... .
Цей вірш вже ближче до тіла Мабуть дійсно акцизи зависокі Якщо серйозно, то погоджуюсь життя важке. Бідний стає ще біднішим с кожним днем, бо хтось з багатих стає ще багатшим. Але, нажаль, це не вперше в історії так, і мабуть не в останнє. Хай Бог збереже нас від того вашого ..., бо мир дорожчий за любі гроші.
Іван Мотрюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00