Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Бойчук Роман: "у стрибку_вище звуку_аж до неба"… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Gelli, 18.04.2013 - 18:16
хороший...тут частинки кожного з нас...навіть більше тут вічність...змушує задуматись про багато речей...навіть слова зайві , дуже хороший вірш
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі за щире розуміння твору! Нижче мусів розшифрувати трохи, щоб більш доступно було сприйняття і розуміння) Справді - дуже вдячний! Для мене важлива думка кожного!
Бойчук Роман, 18.04.2013 - 15:28
Дякую всім хто звернув увагу на цей вірш і залишив свою думку з приводу прочитаного. Він дуже серйозний і важкий - так! Поясню: що саме я хотів ним сказати. Це стосується кожного з нас!!! Ми - автори своїх віршів. Коли ми пишемо ми зафіксовуємо себе "у стрибку": отому - самовідчайдушному (із головою) у свій вірш: у римування, у форму, у ритм.., - отримуємо насолоду, оголюючи отих своїх муз і чаруючись їх воістину захоплючими рухами танцю, котрі дійсно пластичніші за гойдання медуз у воді (і в той же час я проводжу паралель між ними (музами і медузами) від так, як музи, як медузи, ніби щупальцями нас чіпають і затягують, засмоктують у свої чаруючі поетичні море-простори). Коли ми пишемо - ми відволікаємося, ми зосереджуємося на своїх ЛГ, на сюжеті, над тією суттю, істиною, про що хочемо сказати у творі. І в той же час - ми мріємо, або ж це можна порівняти і з мріянням. Ми вбиваємо свою нудьгу і витаємо ніби в небі, "вище звуку", нечуючи нікого і нічого тут в реаліях життя! А ми ж з вами - так часто нудьгуємо)) (бо ж пишемо і пишемо). Ми хочемо бути почутими - ми кричимо мало не до .., та ні таки "аж до неба", знову ж таки, позабувши всіх і все (у той момент) - ми знаходимо в поезії своє спасіння! І все ж таки - ми смертні люди і нам слід уміти абстрагуватися, роззосереджуватися, образно клонуватися так, щоб кожного з нас вистачало для кожного і всього потребуючого нас. Не ховатися в поезію, а залишатися собою і жити тут, на землі, а не у стрибку вище звуку аж до неба.Ще раз всім ВЕЛИКЕ спасибі! Всіх вас люблю і поважаю. Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не всім цей вірш припав до душі, або ж не всі його зуміли зрозуміти... На жаль! Значить - не так вдало подав те, що хотів сказати. Але я за те, що сміливо рухатись вперед - не зациклюючись на "штандартах")
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, коли правда так думаєш))
|
|
|