Причепилась жінка клята:
"Йди кльоців рубати,бо ти
Уже рік копійки ,
Не несеш до хати.
У сусіда нова хата
Та шей дві машини
І то лісом він фугує,
Шо кожної днини."
Но та й я вже шо робити
Взєв пилу на плечі
І пішов ліс ріхтувати
У гори далечі.
Завів пилу та так ріжу,
Шо ні шлях трафляє,
Аж коли - це лісник з майстром,
З гори надлітає.
"Помагай вам кажут Боже,
Пане шановАний ,
Але шось здається нам
В вас настрій поганий."
Певно кажу шо і в вас
Він би був не кращий,
Якби йшли ви кожен день
Тай від хати наще.
"Певно - кажут - сисе нас
Тай сі не касає,
Нам би треба акт складати,
Чи як пан гадає?"
Кажу може то без того,
Якось би сі стало
Є у мене тут фліщина,
Кусок хліба й сало.
"Ой ні - кажут- газдо любий,
Так сі не получи,
Бо нас уже за сисе
Сам директор мучи."
Так , що мусіли вни пару
Пеньків написати,
А за решту , я вже мусів
Їх день напивати.
Та коби то вже на сему
Ото всьо сі стало,
А мене шей з машинов,
Панство зупиняло.
Зупинили , й до шофера :
"Де ваші папері?"
Той на мене пальцем тика,
Каже :"Йдіт в ті двері."
Но а я вже сам не знаю,
Шо хотіт прокляті,
Беру, суну їм папері,
Шо були десь в хаті.
Мєнт узяв оті папері,
Лупає очима,
То на мене сі подиви,
То стисне плечима.
"Де ви - каже - добродію,
Оце підчіпили ,
На - це певно ше Брєжніву,
Дрова привозили."
Але я вже його прошу ,
Й двацєтку впихаю,
Кажу дав би я вам більше,
Та більше не маю.
"Ах не має - каже - більше,
А я й не питаю ,
Я лиш просто на площадку
Оце заганяю."
Як сказав так і зробив,
Мов би плюнув в воду,
Закував мене в наручники,
Як "врага народу".
Привіз нас в той шестий відділ
Там закрив у клітку,
І не раз я ,там згадав,
Свою любу жінку.
Правда там-ка вже не довго,
Нам прийшлось чекати,
Бо там махом всьо рішили
І давай питати.
Фамілію і всьо решта ,
Скоро записали.
Ну ,а потім пита файно:
"Де ви - це врубали?"
Але то лиш перший раз,
Він файно спитавсі,
Ну, а потім - плечі мої,
За дубінку взявсі.
І давай мене гамселить,
І сильно й по троху,
Так як я, ото не раз,
Шуфлив свою льоху.
Не вітримав я, вже сего,
Тай став сі просити,
Придлагаю й сего й того,
Лиш би стали бити.
Забирайте кажу гет
Ви осю машину,
Лиш пустіт мене до жінки,
Бодай на годину.
Файно я ,з нев поговорю,
Нема ,шо сказати.
Більше мене вже не буде
Вна в ліс посилати.
І сусідів всіх закажу
Не йти ліс рубати,
Якшо хотіт вни хоть троха
Здоровлічка мати.
Но,а хто вже скажу хоче
Мать слабу печінку,
То нічого хай не роби,
Тільки слуха жінку.
Кльоц - колода.
Ріхтувати - заготовляти.
1999р.
це ж треба, які добросовісні працівники держлісгоспу і правоохоронних органів попалися))) їх певно теж жінка на роботу гнала, тільки вони мабуть вже навчені і не слухали, що їм тре робити класно!
Іван Мотрюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ох у жінки й важкі слова,
Як в мінта дубинка,
Щож бо краще вже й не знаю,
Посміхаюсь тільки.
Хоча, по правді кажучи, не всі слова зрозумів, та задум сподобався.
Іван Мотрюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
класно! 
5/5+++! 
Талановито! 
, а в деяких моментах просто 
