Жорстокий світ твоїх надій ,
в безмежних поглядах світанку ,
і карнавал сумних подій ,
як відкриваєш очі ти щоранку.
Там за дверима темна ніч,
хоть за вікном виходить сонце ,
та ти встаєш і віч-на-віч ,
говориш з диким охоронцем.
Це й охоронець - то є ти ,
твої надії й сподівання ,
та важко нам в собі його знайти ,
серед десятків слів страждання .
Відкрити двері і подивитись злу у очі ,
бракує сили й віри нам ,
і ми як ті брудні робочі ,
що вірно служать тим панам.
А ті пани - то знову ж ми ,
і стали самі собі ворогами ,
і будем далі ми роками ,
вмиватись власними сльозами .
