Ця історія давня, давніша за світ,
Легендарний Картаж залишив заповіт:
Все в цьом світі під Сонцем повториться знов,
Спочатку розквітне, звеличиться, далі – земля і вогонь.
Фінікійська царівна на берег зійшла,
Оком хижим далеко межу провела,
Синя бухта у ніг, а навколо родючі поля:
Ця земля буде нова держава моя!
Гордий славний Картаж не залишив слідів,
Багатство і слава знайдуть ворогів,
Його давній суперник, погордливий Рим,
Всю землю спустошив, а місто спалив.
Ще й сіллю присипав. І дух щоб пропав.
Величності й сили нищівний фінал.
Та місце чудове, прекрасна земля,
І знову сія Карфагена зоря.
Все знову будується. Храми величні,
Палаци, бруківки і парки затишні,
І в Колізеї славлять тих, хто б’ється за життя,
А переможені підуть у небуття.
Карфаген, Карфаген, знову слава твоя,
Нерозумна, далеко пішла за моря,
І навала з далекой, османськой землі
Зруйнувала вже вкотре споруди твої.
Чому серце моє за тобою болить,
Чому думка до тебе, мов сокіл летить?
Які стежки торили Трипілля й Шумер?
Я спорідненість бачу до твоїх терен.
Карфаген, ти, мов Фенікс, відродишся знов,
Будуватимеш і проливатимеш кров,
Місце сили – це завжди жадана земля.
Мій славетний Картаж – така доля твоя.
ID:
449837
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 18.09.2013 15:07:01
© дата внесення змiн: 18.09.2013 15:11:59
автор: Ольга Кир
Вкажіть причину вашої скарги
|
