На Мангупі спокійно і тихо,
Гріють ящірки спини на сонці,
На порозі вже матінка-осінь,
Павутинням заткала віконця.
Прохолодно в печерах порожніх,
Не залишилось сліду живого,
Спорожнілі лежанки камінні,
Лише попіл багаття булого.
Тут минуле з прийдешнім зустрілись,
Сьогодення й майбутнє разом,
Милосердя велике всміхнулось,
Тут маленьким становиться зло.
Зупинилися мить і бажання,
Не повітря навколо – ефір,
Зупинились любов і страждання,
Лише звуки нечуваних лір.
На Мангупі вже осінь панує,
Мир в природі і мир у серцях,
Святий хрест височіє на схилі,
Мов життя нескінченності знак.
