Вечірня вулиця,
а дощ торкається лиця,
дерева журяться,
і в холоді душа уся.
На зустріч людоньки-
ідуть собі в життя,
свої всі думоньки,
вже назбирали у літа.
І що поробиш,
бо кожен сам собі мудрець,
та правду губиш-
серед чужих сердець.
А людський говір,
в страстЯх своїх тепер звучить,
і в кожного свій намір,
бо серце за своє болить.
Де грань стирається?
Де зло, а де добро стоїть?
Бруд розливається,
і воду чисту всю бруднить.
