Віра, це як маленький записничок, з присмаком дешевих інтриг.
як інтерпретація прози , що плавно переходить в реінкарнацію життя.
Як радість , після смакування малинового варення.
Така собі анестезія свідомого болю, як спосіб втечі від самого себе.
Віра не молитва,скоріш гарячий чай у зимну стужу.
Як рятувальний жилет на Титаніку, лише навпаки.
Її відсутність – ознака химерної душі, як щось не дуже особливе.
Дурман чи кома?!
потім зниклі обличчя – портрети,згасла галерея собі подібних істот.
життя відносне,лиш варто розуміти істині прості.
у кожному тілу – страх, поділений на чужу нікчемність.
Зберігайте рівновагу.
Тримайте віру міцно , зігрівайтесь зсередини.