Там гори в камінні ,
Долини в пісках,
Орлан у повітрі –
Стерв’ятник – не птах.
А стежкою в’ється
В горах караван,
За каменем кожним
Чатує душман.
Афганістан – Кундуз і Баграм,
Афганістан – біль важкий старих ран.
Афганістан – губи просять попить,
А на Вкраїну «тюльпан» вже летить.
Нас там убивали,
У спину стріляли,
Там ми всім на зло
Все одно виживали.
Бо в кожного з нас
Була своя мета –
Чекала нас вдома
Земелька свята.
***
А в степу сон-трава свої очі відкрила,
Запах чудний в повітрі бринить,
А тут дикі тюльпани уже розпустились,
А за ними фіалка спішить.
І нема там війни, всюди тихо ,
Люди мирно живуть, як завжди,
По афганській землі бродить лихо,
Що й не видно красуні- весни.
