Як птаха шалена
Ти канеш у морок
Думки залишаєш
Всім людям на спогад.
Про себе забув ти
Давно в цьому світі
Де править жорстокість
І похить блакиті.
Ти душу знов вирвав
Із гратів кайданів
У спокої ночі вони засинали.
Коли знекне слово на битому склі
Тоді я прийду на думку тобі.
Шукатимеш правди серед тисячі снів
Між снами ілюзій загублених днів
І може лиш там заснеш на віки
В безодні ночей, щоб мене віднайти.
