а за́втра зно́ву бу́демо мовча́ти
ковта́ючи думки́ до бо́лю в гру́дях
всміха́ючись і живучи́ на лю́дях
щоно́чі поверта́ючись в поча́ток
де до́ля б'є у гру́ди без прелю́дій
бо ко́жна мить з тобою то безо́дня
хто зможе поясни́ти-розказа́ти
чому дав Бог зустрі́тися сього́дні
чому суди́лось розлучи́тись за́втра
а завтра знову бу́дуть в не́бі зо́рі
одні́ на двох, та як їх доторкну́тись
злови́ти б в жме́ню ну хоча́ б одну́ десь
таку́ ж яскра́ву як оче́й прозо́рість
от тих... що в них я на́че потону́в весь
бо кожна мить з тобою то безодня
хто зможе пояснити-розказати
чому дав Бог зустрітися сьогодні
чому судилось розлучитись завтра
а завтра знову, завтра знову жи́ти
і знову дихати повітрям тим гірки́м
щоб видиха́ти лі́тери в рядки́
і га́рні ж ві́рші? гарні ж? ну скажи́ ти
ще б до́лі попроси́ти перед ким...
бо кожна мить з тобою то безодня
хто зможе пояснити-розказати
чому дав Бог зустрітися сьогодні
чому судилось розлучитись завтра
