"Було у осені три сини –
Двоє розумних, а третій Жовтень..."
Було у осені троє синів –
Двоє розумних, а третій Жовтень:
дулі підносив, пісні навісні
йойкав у небо, в калюжах бовтав
листя цвітасте, крізь віття синів,
з курива димом холов, з полотен
клаву й орисю бездумно гонив…
Все шаленів, скаженів у мені,
"Тат-чин", - повторюю, "Таааатчиииин", - укотре…
давнє ім'я те - дике, вороже…
щось те ім'я мені та ворожить
чорт не второпа, сіпа, як ожиг
чи закохатись ізнову може?
