Ти не впізнав мене, я сподівалась,
Що серце таємниці відкрива.
Десь поміж хмар душа моя збиралась,
Тебе знайти - скотилась…у жнива.
Ти золотом у колоску налився
Вже світанкову пестячи росу…
Гарячий суховій не забарився,
Волошці синій висушив сльозу
Вона тяглась до тебе, шепотіла…
Шукала оком синім погляд твій,
А вітер бавився, згорнувши крила,
Волошку переслідував, крутій.
Облудним блиском звабив непомітно
Березку-квітку колос золотий -
Волошки душу не впізнав тендітну,
Що ж, повертаюсь в зоряні світи…
15.10.2014.