Ось і прийшла війна.
Сьогодні стріляли, синку.
А грушка люба твоя
Струснула листочки з гілки.
Спочатку летів літак,
За ним гнався подих смерті.
Чому все у світі отак?
Чому лише сни відверті?
В сусідів згорів хлівець –
Бомба на нього впала.
Коли вже прийде кінець,
Настане весна яскрава?
Коли ти пришлеш листа?
Як маєш себе, синочку?
Набридла страшна війна,
Що б’є чиїхсь сина-дочку.
Ночами я довго не сплю
(коли не ховаюсь в окопі),
За тебе все Бога молю,
Аби пощастило хоч трохи.
Татусь наш добряче постарів –
Ядуха його кона.
Роботи проте не зоставив,
Працює у поті чола.
Як жити нам далі, синку,
Коли летять з фронту листи?
Кривавою масою вкриті,
Летять з ними наші думки.
Сьогодні стріляли, синку.
І завтра стрілятимуть знов…
Та ти не хвилюйся тільки, -
З тобою наша любов.
16.07.2014
.
