Можна сказати, що це собиста позиція щодо значення сенсу життя вимагає не лише знань з психології,але й філософії і релігії,а також власних роздумів, самоаналізу,бажання вчитися на своєму досвіді.Так у людини,з матеріальним чи ідеалістичним світоглядом,у віруючого чи атеїста,різне розуміння сенсу життя.
Якщо людина - випадковий результат еволюції і їй належить жити років 70,то вона відповідає лише перед собою і про багато речей їй не варто хвилюватися.Але якщо людину створив Бог і її чекає вічне життя,то їй багато про що треба дбати,адже у неї є зобов'язання перед творцем.
Наше життя - воно цікаве,воно приваблює кожного,у ноьму є свої "+" і "-".Життя воно не передбачуване і інколи стається зовсім не так,як ми цього хочемо.
Для мене завжди є цікавим те,як ми їдемо у транспорті:автобусі,машині.
Наприклад: коли ми їдемо у автобусі у нас виникають багато думок,ми роздумуємо над тим,що ми за декілька хвилин чи годин будемо робити,куди підемо.У транспорті поїздка - це ціла вічність.У кожної людини складається враження що наче вона сама сидить і більше нікого не бачить.У кожної людини також під час поїздки можуть бути різні ситуації,але головне й цікаве те,що людина під час ситуації говорить чи поводиться так,ніби вона уві сні,і коли автобус зупиняється,вона просто виходить на тій зупинці де їй потрібно вийти,не задумуючись ні про що.Вона не думає того,що думала під час тієї поїздки,бо у неї інші справи.
Ви знаєте,у автобусі можна зустріти багато різних цікавих людей,і коли ти просто дивишся на них,тобі хочеться щось сказати,але ти не знаєш про що вони думають,може хтось з них переживає,у когось гарний настрій,а хтось просто плаче.
Ось я,їдучи у автобусі завжди думаю про те,хто ці всі люди,про що вони думають,куди їдуть,поспішають,чим вони цікавляться,чим живуть.Але це просто думки...Іноді буває так,що у мене поганий настрій і дивлячись у вікно, я забуваю про все,про свої негаразди,хвилювання,проблеми...
Таке враження, що я потрапила у інше життя,де ти забуваєш на мить про все те,що тебе хвилює,хочеться просто думати що буде завтра,але ти всеодно не думаєш,ти їдеш ніби у тумані і коли вже ось-ось твоя зупинка,ти виходиш і у тебе зовсім інші відчуття ніж були тоді, коли ти перебувала у автобусі,де багато різних й інших від тебе людей,ти ніби знову повертаєшся у те своє життя,сповнене проблем,розчарування,смутку а інколи і радості.
* Ми ніколи не задумуємось над тим,що ми робимо під час поїздки,які наші міміки коли щось побачили за вікном.
* Ми ніколи навіть не задумуємось над тим,що робиться у автобусах під час поїздки,коли люди спілкуються і утворюють балаган,ми просто чуємо що хтось між собою говорить не слухаючи їх і не звертаємо уваги,ми просто не уникаємо,але вийшовши на своїй зупинці,ми можемо тоді зрозуміти і подумати "як добре, що я уже приїхала,а то у автобусі було так шумно".
* Ми ніколи не задумуємось навіть ні намить про те,як ми платимо гроші водію:чи з радістю і любов'ю,чи з жалістю і скупістю.
*Їдучи,ми не задумуємось над тим,куди поспішають інші,нам просто не цікаво.
Це все можна назвати "психологією життя ".Це доволі така ніби проста на перший погляд "річ" але з іншої сторони,це дуже і дуже складна "річ".
Здається,що все що ми бачимо навколо себе це звично,природньо,як усі привикли говорити,але якщо добре придивитися,звернути малесеньку свою увагу на інші детальки,то можна зрозуміти,що кожна деталька є різною.
Психологія життя у нас така,яку ми самі собі складаємо,яку ми хочемо бачити,чути...У кожного вона різна.
Здається,що в усіх людей одинакові очі,зір...Але кожна людина є унікальною і вона здатна бачити світ по-іншому,не так,як бачать це інші люди.Вони бачать своїми очима і розумом...і розуміють усе так,як хочуть...
ID:
544496
Рубрика: Інше
дата надходження: 17.12.2014 18:11:44
© дата внесення змiн: 17.12.2014 18:11:44
автор: Kristina Zolotko
Вкажіть причину вашої скарги
|
