Я не знаю чому, досі серцю ти все-таки любий,
Бо від тво́їх пісень все ще хочу лізти на стіни
Моя відвертість по вінця і скоро мене загубить
Надто вже в вихідні бракує коханої спини.
Я не знаю чому, досі вірю що скрипнуть двері,
Бо з тобою ми завжди небо ділили на двох
Багато не хочу мені лише б декілька серій
Зрештою зрозумій, що ти мій персональний Бог.
Я не знаю, коли почну вже без тебе звикати
Ти не дзвониш, а я відчайдушно шукаю рятунку
У цьому світі без тебе вже й нічого побажати
Не хочу нічого, крім прощального того́ поцілунку.
