Вітер шаснув під волосся,
Крутнувся там весело і лоскітно
І назад…
Простий вихор, а скільки радості!
Волосся пирснуло тугим сміхом ,
Ляснуло по плечах чорним крилом
І всілося виглядати пустуна,
Схиливши свій шовковий струмінь до вуха…
А…
Е…
Тепло.
Хоча і зима та подих весняного леготу
Так ніжить душу
Ах, ти ж!
Увірвався вітер під комір,
Щоб не забувала про січень!
А…
Е…
То зима таки,
Грає крига в піжмурки з сонцем,
Слиииизь-ко…
Дай Бо не гепнутись,
Хто руку подасть?
А…
Е…
Зима тулить холодного носика мені в долоню.
Мов гурт оленів шикуються рогаті садки,
Вилискують на сонці опуклі спини будиночків.
Гріють підвіконня коти.
Бадьоро біжить дорога,
Підганяючи ритм думок.
Вперед, вперед…
Аааааа-х!
Сонце прямісінько в очі!
Е…
На те і зима!
14.01.2015р.
Хороша у вас зима, грайлива.
Так і хачеться повалятися в снігові, але зараз єдене, що можна, так це повалятися в калюжі
А робота просто класна - картинка просто зявляється перед очима
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я захоплена Вашими емоціями теж захотіла на сніг, глянула у своє вікно - чого нема того нема.
Дякую за відгук!
точно на те і зима....
вікно - чого нема того нема.
ДЯКУЮ , що завітали розділити ці миті!
