Шановній Барні Марії Миколаївні –
«класній мамі», учителю української мови і літератури,
колезі – на 60-річний ювілей
Шкільне життя… Ясне дитинство… Юність…
Дитячі сльози, радість, щирий сміх…
Вже вимір літ веде життєва мудрість,
А осінь-сивина ступає на поріг…
Біжать роки, не хочуть зупинитись,
І не вернути юності назад…
А де б води живильної напитись,
Казкових мрій вернути зорепад?..
Та я зроблю таємно неможливе:
Поверну час зрадливий хоч на мить
В дитинство наше радісно-щасливе,
За ним так спрагло серденько щемить!..
Ось кабінет… Урок рідної мови…
Заходить вчителька, мов фея неземна…
За наші витівки частенько хмурить брови,
Та посмішка у неї – чарівна!
Знов скаржаться на нас: не хочуть вчитись!
Там наробили шкоди!.. Найгірший в школі клас!..
О, як нам соромно у вічі їй дивитись!
Ми більш не будемо!.. Не сердьтеся на нас!..
Для нас була вона, як рідна ненька:
Посварить, приголубить – і прощає…
– Маріє Миколаївно, рідненька,
Увесь наш клас зі святом Вас вітає!
Наука Ваша не пропала марно:
Освіту добру ми усі здобули,
Всього добились і працюєм гарно,
Та Вас і працю Вашу не забули!
Наставнице, пораднице, вітаєм
І до землі всі хочемо вклонитись!
Людського щастя й радості бажаєм,
Здоров'я й сили для людей трудитись!
Хай Мати Божа Вас охороняє,
Піклується про всю Вашу родину,
А Господь Бог із неба посилає
Рясні щедроти кожную годину!!!
2008р.
Гарно, чуттєво і щиро! 
