У полі ромашки хилились…
Десь сяяли мамині очі…
Щоранку за мене молились
І плакали гірко щоночі…
Ті очі, немов ангелята,
Мене супроводжують всюди:
Спокус в цьому світі багато,
Оточують різні нас люди…
О доле, чому так жорстоко
Ти маму мою обділила?..
Врослася корінням глибоко
І серце журбою обмила…
Печаль посріблила їй скроні,
Мереживо зморшки гаптують…
Лиш квітами пахнуть долоні,
Немов плину часу не чують…
Заплакані очі цілую
І зморшку, де бігла сльозина…
Ромашки я Вам подарую…
Простіть за все, нене єдина!..
У полі ромашки збираю,
Цілую їх ніжно сльозами
І щиро у Бога благаю
Здоров'я і щастя для мами!
маєте до поетичного таланту куди вартісніший, красивіший і цінніший: маєте серце любляче, віддане, добротою та ласкавістю повне до мами. і щиро говорите про свою любов, і тішите душу тих, хто теж пам/ятає, хто мав, беріг, цілував руки найдорожчі...
коли буде пекти душу день печалі, буду приходити до вас - лікувати її. дякую за слово
РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно рада знайомству! 
Дякую, Світланочко, за сердечність! 
