Одразу впізнаєш закоханих людей,
Бо для них завше мало і мало всього.
Мало поглядів, цілунків, мало днів і мало ночей,
Подиху ароматно-весняного чи ранково-осіннього.
Таке солодке і п’янке воно.
Безбарвне, подароване тепло.
Такі вони. Лише одні.
Яскраві. Справжні. Молоді.
У коханні мелодійно й красиво,
Почуття зачаровують мить.
І щоденне, спонтанне це диво
Й ритм шалений уже не спинить.
Все просто: закохані навчилися щасливо жити,
Маючи торбинку ніжних слів.
Серце до серця схилити
Й маленький збудувати дім.
