Чекає тісто
на ніжні руки,
на руки люблячі,
тепленькі,
під ними стане
без чар і муки
округле, пружне
і гладеньке.
А як забудуть
на мить-годинку –
всихає, блякне,
а як на більше –
не те, щоб булка –
суха шкуринка
з нього не вийде.
Таке ж бо тісто –
і тіло жінки…
Чи не тому з шляхетних мемуарів,
з життя, а чи історії віків
ми дізнаємося: найкращі кулінари –
закохані чоловіки!
А коли ви – таки Хома Невірний,
тоді, як розчинятиме на хліб –
Схиліться ніжно-ніжно до дружини
Й погладьте її лагідний живіт
