Згорнусь в клубок маленьким кошенятком,
Сховаю мрії між своїх долонь,
І вихором в моїй душі до ранку,
У серці танцюватиме вогонь!
І звідки ті емоції взялися?..
Тут є усе: і ревнощі, і злість...
І хоч ти плач, кричи, тікай, молися,
Перевіряють психіку на міць.
Із нетерпінням вже чекаю ранку...
Цей шал емоцій розганяє сни,
Як в маренні... У сірому світанку
Усе ж засну, та чи заснуть вони?..
Ну ось і ранок... Світло... Чашка кави
Покращить настрій, трохи збадьорить...
Вже наче весь той шал - то плід уяви...
Чому ж тоді у серці так болить?..
Це в стилі нікомуневідомого, о так словами пройтися по душі...емоційно Толю, тривожно і проникливо...зачіпає...гарна поезія, але знову сумна...чого ж так вперто Толю воюєш із серцем, що це за громадянська війна у тобі??...
Не гаси того вогню у серці...емоції є для того, щоб ми їх відчували.Чи віриш сам у те що пишеш,і чи може викликати біль, те що ти називаєш вперто "плодом уяви"?
Чуттєво Толю, лірика твоя-дивовижна...
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Радий тобі, Наталочко! Вибач, знову щось засумувалось, так вийшло Щиро дякую тобі