UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ЗАКОН РІТА - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Анно Доміні, 04.02.2022 - 12:55
Сьогодні у лекції проф. Зубов згадував за закон рита - то я оце пригадала, із чого все почалося... Ще раз Вам уклінно дякую, пані Валічко, за знайомство із чудовою людиною!   
Валя Савелюк відповів на коментар Анно Доміні, 04.02.2022 - 14:18
так, професор Зубов - наш друг, у мене всі його лекції з релігієзнавства скачані і збережені, я їх слухаю і переслуховую, навіть заради самого теплого людського голосу професора у цій холодній безлюдній пустелі агресивних нинішніх часів - а його лекції про Єгипет - геніальні, а про Критську культуру і реліігію - це ж ідеал людського співжиття(загинула, на жаль Критська культура...) - ще у нього прекрасні лекції про розвиток філософської думки в Європі і в світі - Кант особливо  не зважаючи на деякі традиційні для московського ліберала "допустимі похибки" стосовно Русі і слов"янства, ми його любимо і поважаємо... дякую Вам, Анно , за дружбу і ближність нашу
Анно Доміні відповів на коментар Валя Савелюк, 05.02.2022 - 14:06
О, бачте, кому що на серце лягає. А я дуже люблю про первісну людину (доісторичні і позаісторичні релігії, шаманізм...) і індоаріїв. А батько мій любить історію професора Зубова, навіть книгу із його автографом отримав і все завдяки Вам
Валя Савелюк відповів на коментар Анно Доміні, 05.02.2022 - 15:34
я також аріїв люблю - особливо перший етап чи період, коли жінки отримували освіту нарівні з чоловіками і були повноцінними членами суспільства... як тільки жінок почали обмежувати в правах і обмежили - так і самі - все мудро влаштоване суспільство разом з релігією почали занепадати, і занепали врешті - і так скрізь, де жінок перетворюють на товар - починається занепад...(іслам щоправда, також починався з однакових прав для чоловіків і жінок, а зараз - жінки там просто худоба і товар... свого часу занепадуть також, думаю...) - а щодо професора Зубова, як знахідки в океані інету, то я поділилася Вашими позитивними завдячними відгуками з сином моїм - це він професора знайшов, тоді мене з ним познайомив, а я вже Вас, а Ви - тата вашого - отакими хвилями інформація і розповсюдилася слава Богу, всі ми любимо професора Зубова і світла в світі стало трішечки більше
Анно Доміні відповів на коментар Валя Савелюк, 06.02.2022 - 11:32
Зважаючи на те, що іслам на 600 років відстає від християнства - то і занепад його теж повинен відставати, по ідеї. А те, що християнство - і християнська культура зокрема - нині занепадає, так то і не моя особиста думка, ну, впевнена, Ви знаєте...
Валя Савелюк відповів на коментар Анно Доміні, 06.02.2022 - 11:55
щодо мене, пані Анно, то християнство вічне Ісус Христос - єдиний Спаситель наш і Надія, і Віра, і Любов - Світло і Тепло... я - острів, високоскелястий - ніякі шторми не перекотяться через його скелі і не змиють довіри моєї до Ісуса Христа Сина Божого, як на те воля Його(бо людина не може зарікатися і я вже добре знаю, що це так і є)... а долини з перелісками-луками-озерами і всією красою і затишком - всередині скелястого узбережжя мого - яке захищає душу від зовнішніх занепадів мирських (хоча ніщо не обходить мене стороною - ніщо, спільне з усіма людьми...) - отакий вірш у прозі вийшов дякую Вам, Анно, за натхнення 
Анно Доміні відповів на коментар Валя Савелюк, 06.02.2022 - 12:18
Я мала на увазі, пані Валю, не Християнство як трансміф, і не Спасителя, звісно - а тільки матеріальний вияв його - Християнства - у цьому світі, і переломлення його в культурі. А християнська культура, словами нашого улюбленця професора Зубова, "без Христа издает зловоние" - оце все ж ми і бачимо: сексуальна революція, споживацтво, забруднення планети........ занепад найбільший там, де найбільше Одкровення. Ото воно і повзе усе із Европи... 
Валя Савелюк відповів на коментар Анно Доміні, 06.02.2022 - 12:38
погоджуюсь, пані Анно, просто я увесь цей "вавілон" окремо якось відсторонюю то їхнє... то лукавство - і Господь все бачить... Сведенборг, якого ненавидять до сих пір формальні попи, описав, як у світі духів - це "приміщення", чи поміщення, куди приходять усі духи людей, що вже відбули звідси, з земної школи - одні людські духи затримуються ненадовго, бо вони ходять, шукають ніби чогось і досить швидко знаходять - тільки той, хто може увійти туди, куди йому ТРЕБА, входить - а збоку здається, що вони (кожен окремо і свого часу) ніби зупиняються в пошуку своєму, радісно дивляться перед себе і ступають у якісь невидимі ворота, чи двері - і зникають - це ті, що йдуть у вишні світи... інші духи до-о-овго перебувають в світі духів, бо чи то не шукають своїх дверей, чи чого чекають, але все одно свого часу і вони переходять "додому" - чи то вгору, чи то спускаються ніби, знайшовши нарешті СВОЮ стежку, вниз, у якусь кам"янисту долину з печерами, де мало світла, може й зовсім темрява - але їм таке до вподоби, по серцю і вони знаходять свій дім... а є треті, які лише тільки появляються в світі духів і одразу ж, не озираючись, біжать до краю, де зяє прірва бездонна, вогнем негаснучим наповнена, і з усього розбігу головою до низу стрибають туди - про таких і кажуть, що загримів у "царство небесне", тільки п"ятками блиснув - мають на увазі, що загримів до пекла (ще кажуть - піде в царство небесне - тільки очерети затріщать)))) - то серед оцих, які не затримуються в світі духів, бо все з ними наперед і давно ясно - безсумнівні мешканці аду тобто - серед них, свідчить Сведенборг, дуже багато попів і релігійників - і чим вищий сан тут - тим більший відсоток цих розжирілих "пастухів" стад Госодніх - спішать і зникають без оглядки у преісподній... а те, що увесь наш світ і церковники у занепаді - то це правда... бо це той час, коли "...і буде дана їм влада до строку..." Анно Доміні відповів на коментар Валя Савелюк, 07.02.2022 - 00:15
Так, правда Ваша, прикро лишень, що багато людей мішають Бога і священнослужителів, і переконати їх, що Бог - то одне, а погані пастирі - зовсім інше, дуууже важко...
Валя Савелюк відповів на коментар Анно Доміні, 07.02.2022 - 11:47
не всі пастирі лукаві - слава Богу, є серед них ЛЮДИ Божі, мало їх, але ще є...до таких я причисляю митрополита Епіфанія нашого - я не фанатка і навіть не воцерковлена християнка, але те, що він робить і як, що каже, як служить Богові і людям... я йому вірю, бачу в ньому світло... може це моя потреба вірити і бачити світло, але що є, то є...
Анно Доміні, 20.01.2016 - 10:29
Вибачте, пані Валю, якщо ненароком Вас образила, я цього не хотіла. Мала на увазі не лише конкретно Вас, і точно вже не тільки і не стільки грошову вартість; мала на увазі нас всіх, людей. Хто зможе заперечити, що до матеріального ми таки прив"язані? І, певна річ, мало хто розуміє-відчуває своє житло так, як Ви, в основному, все ж більш приземлено-матеріально, тому і сили душевні й духовні трохи не в тому напрямку спрямовуються. Ми з Вами тут дещо по-різному мислимо, може, тому, що у мене не було такого досвіду - облаштування власної оселі, і, відповідно, сердечної прив"язаності, яка звідти може витікати. Зрештою, мені здається, далеко не кожне житло має свою душу. Це, певне, як і з улюбленими іграшками (як про те пише Даниїл Андрєєв) - тільки у тих речей, які ми дуже любимо, із нашої любові і душевної енергії створюється ота душа, чи ефірне тіло. Решта ж - просто речі. Щодо вазонів - це схоже на те, як колись було із Вашим деревом, яке живило Вас своєю силою - тільки навпаки. (Посилань щодо індоаріянства я теж не знайшла; те, що Ви даєте з вікіпедії, йде як поняття з індуїзму.) І вірш Ваш, і особливо спілкування наше наштовхує на певні роздуми, за що вдячна Вам, пані Валю
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
http://www.advayta.org/1730 - тут про закон Ріта трохи більше...http://www.ex.ua/5233007 - а тут професор Зубов про Вєди; якщо Вам цікаво стосовно суперечок, які для чогось постійно нав"язуються неспокійними дУхами, яким потрібні самі суперечки, бо вони впевнені остаточно, що істина цілковито належить їм - ну... це послідовники анріта, тільки вони не знають про те... ну що таке суперечка - це незгода, роз"єднання, взаємопоборювання - протистояння... для чого? щоб потішити і задовольнити кожному власне его... можна ж спілкуватися - не сперечаючись, не нав"язуючи - просто вислухати одне одного(якщо є таке бажання у обох сторін - вислухати) і зрозуміти... чи хоч би спробувати зрозуміти - тут ваємошанування і взаємоінтерес, а суперечка - вона тільки виснажує і протиставляє... це широка тема, а причина, думаю, у тому, що "совок" живучіший, чим здається... ладно, все одно це розмова теоретична і Вас особисто цей "аналіз" не стосується... вдячна Вам Анно, що заходите і ВАМ нема за що вибачатися - усе ок
Віталій Назарук, 20.01.2016 - 06:47
Інколи в пустелі роками не випадають дощі і здається, що пустеля мертва, проте після дощу квітне... Глибина Вашого твору вражає!  
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так-так, у пустелі рослини пустельні - адаптовані до таких зрідка поливань, зберігають себе - життя - у "ковчезі" насінини, чи якогось корінчика, що пронизує товщу піску і десь у глибині торкається вологи - таких можливостей вазони хатні не мають, бо живуть у горщиках - у них обмежені можливості... та й процес адаптації - робота тривала...дякую Вам, пане Віталію, за візит і відгук
Анно Доміні, 19.01.2016 - 16:17
Які ми все ж недосконалі істоти: так прив"язуємося до земного-буденного, свого; так любимо тепло і затишок... Бог не дає нам випробувань понад наші сили, разом з тим - шліфують той камінь, який вважають цінним - все це Ви і без мене знаєте, одначе втіхи з того мало. Болить Вам дуже, пані Валю... (П.С. Закон Ріта Ви мали на увазі дхарму чи телегонію? Телегонія за контекстом не підходить, як мені здається...) Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
індоаріянство... є цікаві лекції - і на цю тему також - професора Зубова...що ж до "прив"язаності до земного" - Анно, хіба я оплакую тут "власність"?.. чи журюся, що хатина - суща у бутті (а це означає, що вона себе якось відмінно чим ми - але усвідомлює і страждає невинно - я розказа б Вам, як ми зустрілися на коротку мить і як ВОНА мені скаржилася, і як ВОНА пояснила, що ЛЮБИТЬ мене... у хати є душа, як і у всього сущого... і саме про це вірш...) мої квітки-вазони там - півроку без мене простояли(я не могла їх забрати, коли покидала) - від травня до жовтня - усю літню спеку - я була впевнена, що вже від них тільки сіно в горшках засушене залишилося - і поясніть мені яким чудом - майже всі залишилися живі... чи не тому, що я там коло них невидимо-нетілесно весь час була, жаліла їх, співчувала їм, мучилася, що покинуті і мусять гинути - я своєю турботою їм "дистанційно" життєсили вливала - чи як інакше можна це пояснити? можете інакше пояснити?... я з тією хатиною і з усіма її мешканцями - любов"ю сердечною пов"язана(зв"язок, отже, а не прив"язаність), а не тією сумою, яку за неї заплатила - хоч і сума та мені важко діставалася - але про матеріальну ВАРТІСТЬ тут зовсім не йдеться... я вже шкодую, що поставила цього вірша - але не шкодую, що написала - тим паче, що він сам і писався... дякую вам за візит і інтерес до писанини моєї... потроху піжходжу до розуміння, що пора кінчати з поезією цією своєю - самі лише неприємності і біди всілякі останніми періодами... суперечки, на які я фізично давно неспроможна... врешті - можна ж писати але не публікувати - певно, мені так більше б підходило...
Ооооо відповів на коментар Анно Доміні, 23.07.2022 - 09:10
Свічку запалену не накривають посудиною,а ставлять на стіл. Публікуйте!!!
Анно Доміні відповів на коментар Ооооо, 23.07.2022 - 14:49
Пане Ооооо, здається, ви не на ту кнопочку натисли - ваш коментар відобразився у мене, не знаю, чи пані Валя його побачить.
Yana Тymur, 19.01.2016 - 15:58
Щемом наповнений Ваш вірш, щемом вже трошки вбулим, настояним, навіть прожитим і продуманим
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так Яночко - саме так... це - може, скарга внікуди, як коротке квиління пташки, ластівки може, чиє гніздечко - дзьобиком по стеблині і кожній глиняній крихітці - побудоване, а тоді збите з-під прихистку котом, що туди добрався... (пташки швидко забувають свої втрати - так мені людина одна сказала, але ж я не пташка, на жаль...)якби говорити про сам вірш - то там є цікаві речі - як на мене, наприклад, що у закритому просторі час перестає текти лінійно і утворює сферу (як ніби не мавши витоку - прибуває і утворює озеро, у якому всілякі спогади плавають хто де - втрачають часову послідовність, поступальність ходу подій... як ніби рибки в акваріумі - оце мені таке спостереження здалося дуже цікавим - як-но я його (явище часове) зауважила... дуже Вам вдячна за розуміння... а щодо вірша - що ж, плач він і є плач, хоч як ти його не тамуй-гамуй... але справді "вже трошки вбулий"...
I.Teрен, 19.01.2016 - 15:37
Я думав, Ви мене зрозумієте. У перших трьох рядках закладено емоційного напруження більше, ніж у решті тексту і тому немає очікуваної розрядки. Напевне тому, що у тих 3-х рядках є паралельна тема, якої Ви не розвинули. Але по тих змінах, які я помітив, Ви і не мали цього на меті і так має бути. Кожному ближче своє. Нова назва означає закон порожнечі, рури, труби чи ще чогось? Не знаходжу відповідника слову ріт. Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
коротко з Вікіпедії: "Рита представляет собой универсальный космический закон, в согласии с которым происходит «упорядочивание неупорядоченного», вращение Вселенной и существование всего сущего, включая космос, человечество и его нравственные устои. Рита принимается как основа справедливости, праведности и морали. Рита рассматривается как истина в самом широком смысле этого слова" - це з індоарійських глибин знання - але в інеті щось не дуже бачу посилань на індоарійсво...- у фінілі вірша в мене сподівання на цей закон, бо у "розшифровці" - більш детальному викладі чи осмисленні людей, які "глибоко у цій темі", якраз є приклад, що "все вкрадене - за Законом Гармонії Світоустрою - доведеться повертати сторицею - рано чи пізно"... а домівку у людини вкрадено... ту домівку, про яку йдеться у цьому ліричному віршеві і яка отак пропадає сама серед зими без своєї людини... щодо сили емоцій - "вибуховості" - то я пишу вже тоді, коли "вибухівка відсиріє"... хай і снотворно, але вибухів я свідомо уникаю... я не воюю... намагаюся не воювати - я "ветеран" дуже багатьох війн... вибачайте, що ця досить приватна тема, викладена мною так не конкретно... вважаймо це моєю невдачею...
I.Teрен, 18.01.2016 - 19:13
Після сконцентрованого у трьох рядках інтригуючого початку очікується динаміка вибуху, але цього, на жаль, не сталось, а навпаки руйну-є, ...поверну -те - напевне повинно остаточно заколисати читача, і тому розв'язка не акцентована на темі вірша. Таке враження від першого прочитання. Очевидно, що такий твір потрібно перечитувати і в цьому його цінність.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну... вибух.. для чого вибух, коли все розносить на ганчірки... ні, такої мети не переслідувалося - тут усе так, як треба - тишком-нишком - вибух уповільненої дії... можна сказати навіть - уповільнене знімання (замедленная сьемка) - якщо про вибух говорити... хоча власне вибуху тут зовсім нема...наразі вдячна Вам - хоча можу вибачитися, що не задовольнила Ваших випадкових очікувань - такої мети також не переслідувалося...
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
