Для почуттів немає меж і рамок,
Що було зранку - не засліплять зорі
Немає там ніяких класів-марок,
Навіки разом, «в радості і в горі...»
Він даруватиме їй нові горизонти,
Не Північ-Південь, а крихкі світи,
Він заховає від дощу без парасольки,
Без слів писатиме новели і листи.
Для неї буде світлим водопадом,
В пустелі джунглів темних, кам’яних,
Він буде восени духмяним садом,
А навесні промінчиком з-під стріх.
Вона чекатиме на зустріч щохвилини,
А він летітиме до неї крізь віки,
Чи розділятимуть закоханих години,
Чи замітає сніг, цвітуть квітки...
І хай якою грою не здавалося б життя,
Для тих, хто не впаде, стоятиме горою,
Найвищим призом будуть почуття,
Ціна за боротьбу і непокої!