В степу, де марево блукає,
Де кукурудзи і жита,
Мене хтось здалеку гукає,
І рідне слово доліта.
І наче птах, зника в блакиті,
Та у мені луна, луна
Таке принадне і відкрите,
Як ця зелена далина.
Упізнаю в нім голос мами,
Хоча її давно нема.
Але у тім степу, між снами,
Царює літо – не зима.
І я малий ще. Босоного
Спішу до неї крізь літа.
В пилюці польова дорога
Зі мною радісно зліта.
Однак дійти ніяк не можу
До тих полільниць на лану.
…І пам'ять знов і знов тривожу
На белебні між полину.
3.06.2016.
