Присмачений вітрами степовими
Цей путівець царює у полях.
Для когось був незнаним, невловимим –
Відомий чумакам Муравський шлях.
Це він мене вів з отчого порогу
В рясні світи до обріїв отих,
Що звали і малого, і старого
У диво мрій на крилах золотих.
Стоптався геть?
Із’їздився?
Ні, й досі
Його шанують гості й земляки:
Улітку, взимку, навесні і в осінь
Везуть по ньому хліб і буряки.
Трудяга він, а доля, наче пісня, –
Славетний патріарх поміж доріг.
І лиш хода, яка була неспішна,
Змінилася на реактивний біг…
10.06.2016.
