З вдячністю за емоційну хвилю неповторній і світлій Людині... "Як воно - боятись писати тому, кому вся музика серця?
Коли тиша бездомним кошам по стіні шкребеться."lucial
Як воно: боятись писати тому, кому вся музика серця?
В слові приховати оголений нерв… А він тобі не озветься!
Погляд виразний підводити так, щоб залишитись назавжди
В ньому, бо ти до судом закохалась?… і в цьому вся правда…
Бачити одне і те ж саме небо? Бути йому Мадонною?
Можеш – йому себе всю до останнього, але не станеш іконою.
Пташкою у вікно його битися, а від нього – щораз як на плаху?
Ти божевільна, дівчинко! Тобто, точніше, живеш без даху.
Що тобі до його сновидінь? Інша у сутінках сниться.
Тільки весь світ запалився в бездонних коханих зіницях…
Більшого б і не просила: знати, що в нього є щастя.
Хай і болить, що далекий тобі, й крутить від того зап’ястя.
Нести в собі невтоленну жагу, наче носять дитину і
Знати, що ти грішна цим?.. Грішна ним! У хвилинної
Стрілки просити: «Спинись! Далі не смій рухатись!
Як же мені без нього йти? Як тиснуть в душі пута ці!»
Як воно – вітром скуйовдженим до нього лише торкатися?
В мареві відчувати те, чому так й не судилось статися?
Веснами розквітати, осінню в почуттях топитися?...
Дихати ним, як повітрям? Пити любов, і не напитися?...
З першого по третій катрен чуттєва лавина невпинно несеться, поглинаючи читача, а після третього - все зносить на своєму шляху й накриває емоцією... Дуже чуттєво і сокровенно! В захопленні від прочитання!
Олена Вишневська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме така лавина і накрила - та й не захотілося опиратися цьому нехарактерному для мене тексту
Щиро дякую тобі, Саш!
Оце дійсно питання!
По претензіям мені тут ближча "девушка из харчевни"
Любви моей ты боялся зря, -
не так я страшно люблю!
Мне было довольно видеть тебя,
встречать улыбку твою.
И если ты уходил к другой
или просто был неизвестно где,
мне было довольно того, что твой
плащ висел на гвозде.
Когда же, наш мимолетный гость,
ты умчался, новой судьбы ища,
мне было довольно того, что гвоздь
остался после плаща...
Олена Вишневська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та, видно, вона сама не знає, чого хоче? Словом, несповна розуму
Спасибі, люба Світланочко!
Чому бюятись,коли у душі стільки світла...тепла?Жити ним ...насолоджуватись...творити на тій магічній енергіі кохання,то велика і могутня сила,то скарб,який не кожен пізнає у своєму житті.Маючи у душі таку силу,можна у житті досягнути найвищих висот...
Олена Вишневська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це всього лиш тінь від вірша натхненника
А щодо Ваших слів, я цілком з Вами згодна!
Щиро дякую Вам, пані Лідочко!