І хай би як періщив всюди дощ,
І зазирали в душу люті грози -
Буде те, що в думках моїх прижилось,
Буде те, в що повірити буду я в змозі.
І хай приходить часом до серця туга,
І хай міцно в обіймах стискає журба.
Однак буде світла за темною смуга,
Холодну зиму знов змінить весна.
Хіба турбот чи печалі боюся?
Хіба хвороби чи старість страшні?
Страшно забути те, що ще не збулося,
Щоб мрія і віра заснули в мені.
У мене інша думка про Вашу творчість. І не на
Вашу користь.
ОднаДумка відповів на коментар брама, 09.01.2017 - 00:47
Інші думки також корисні, але висловлені, а не просто інші... А за увагу - дякую!
НАУМ відповів на коментар ОднаДумка, 09.01.2017 - 20:55
Все одно, не ходіть "брамами" а "вузькими ворітьми"
Матвія 7:13 " Входьте вузькими ворітьми, бо широкі ворота і простора дорога ведуть до знищення, і багато хто входить ними. Натомість вузькі ворота й тісна дорога ведуть до життя,і мало хто знаходить її".
Гарний вірш 
