Промінь крише
тверду кригу,
Ставить чорні
латки у полі.
Схожа доля моя
на відлигу.
Та чи вірю я
своїй долі?
Мені схожа вона
на поземку,
Що кружляє
мов гайвороння,
А ще більше схожа
на лемку,
Що тримає бинди
в долонях.
На сопілку в вечірній
тиші,
Пастушком на журбу
покла́дену.
На біленьку лебідку
в виші,
Що за лебедем
лине ладою.
На червону голівку
маківки
Серед цвіту
волошкового,
На політ білогрудої
ластівки,
По-над батьківською
господою.
Та на щоб не була
ти схожою,
Я тобі дуже вдячна,
Доле,
Ти ведеш мене стежкою
Божою,
України рідної
полем.
"пастушком ( ) прикладену" – канцелярська мова. правильно "пастушок приклав до губів", а тут увірші напишіть якось інакше; наголосів не треба у віршах; вірш гарний
@NN@ відповів на коментар baidarama, 23.01.2017 - 22:53
сліпа бабця стала, для себе їх ставила, а потім забула видалити . дякую
Я вже виправилась вдячна, щиро
))гарно і легко так))