На дорогах життя не розбризкались ніжності чаша,
А безмежжя душі переповнює повінь тепла;
У долонях амурів купається наше кохання
Скільки б випробувань наша доля для нас не дала.
Пройдем крізь буденність, крізь недоспані ранки і ночі
Прошмигнем крізь заскальний, хвилюючий вир почуттів,
Переступимо болі, залічивши палким поцілунком, -
Кожен з нас помудрішати хоч би на стільки зумів.
Пропливає життя в нескінченному коловороті:
Що не так - все лишає нехай непомітні сліди
І завжди залишаються тільки приємні турботи
З тими хто завжди поруч про тих хто привів нас сюди.
У цей рідкісний світ, де з`єдналися наші частинки
Де в потоці любові два погляди гріють серця,
Де сплелось воєдино коріння палкого кохання
Двох споріднених душ, яке ми пронесем до кінця.