Знову про маму згадали,
Вже рік як не має її,
Здається ще вчора матуся
Всміхалася ніжно мені.
Зібралась до церкви родина,
І смуток у всіх на очах,
За тебе попросим рідненька,
У щирих своїх молитвах.
Ми в Бога попросимо ,нене,
Щоб ласку свою Він воздав
До раю де праведні душі.
Він душу твою відіслав.
За нас ,ти ,не раз помолилась,
Тепер не відкриєш уста,
То ж ми приклонивши коліна,
За тебе благаєм Христа.
А завтра цілою сім*єю,
На цвинтар ми, мамо , підем,
Народження день твій стрічати.
Зі смутком в душі ми будем.
Запалимо свічки тихенько,
Вінок хтось поправить мабуть.
У кожного тьохне на серці
І різні думки промайнуть.
Тепер ми тобі в подарунок,
Носитимем ,мамо ,свічки,
Якщо щось в житті не додали ,
Прости нас ,мамусьо, прости.
Не хочеться вірити ,мамо ,
Та горе лікує ж бо час ,
Якщо ми почнем забувати,
Прошу не вини , мамо,нас.
Тепер ми тобі в подарунок,
Носитимем ,мамо ,свічки,
Якщо щось в житті не додали ,
Прости нас ,мамусьо, прости. Це так прекрасно, що ви всією родиною провідаєте свою маму! Так і має бути. Хай покоїться вона з миром! Гарно написано.
Світла пам'ять Вашій мамі Сумно, тримайтеся. Після року, Вам стане легше. Це точно знаю. З роками біль, дійсно, стихає, але пам'ять все одно жива. Моєї мами вже немає 17 років. Наче вже й немало, а наче ще вчора вона ще була жива.
