Остання надія упала зів'ялою квіткою.
Упасти б у воду, а впала в гарячий пісок,
Злетіти б у небо чаруючим дивом - лебідкою,
Лишилась лежати - гарячого вугля кусок.
Роздмухай легенько і знесуться іскринки до неба,
Подмухай сильніше і полум'я знов спалахне.
Зітліває жарина,.. вона тобі більше не треба,
Стухає забута... і більше немає мене.
Жила я і дрімала в мені ця хвилююча повінь.
Розбудив її й розлилася вона з берегів.
Відкрив в мені жінку, запалив у душі згубний пломінь,
Лишив у серці зимний подих упалих снігів.
Порожнистість у тілі. Душа лише скніє від болю.
Навіщо розбурхав? Кому це потрібно тепер?
Бо не треба нічого коли я одна, не з тобою.
І хай Бог дасть одне - щоб ти у мені не помер.
