Цвітом рясту майорять ліси,
Проліски між рястом голубіють,
Медуниця цвіт свій розправля
І калюжниці на сонці мріють.
Я не в силах все це споглядать,
Не присівши, щоб не доторкнутись,
Щоб усіх їх ніжно не обнять,
В насолоді щоб не посміхнутись.
Ліс різноголоссям ожива,
Вишиванками весна вкриває
І яскравим дивом сон-трава
У мої долоні заглядає.
Дивом цвіту повняться ліси
І душа наповнюється світлом
Від такої ніжної краси,
Від народження нового світу.
І, здається, те ж із року в рік
Та зрівнять і звикнуть неможливо -
Почуттями вириться душа,
Очищаючись, як світ по зливі.
речудово!
