В голові знов крутиться твоє ім’я —
Воно наче музика для мене.
Як сонет кохання, линуть почуття
Й моя мрія буть завжди з тобою:
Небо споглядать у плетиві очей
І зуміть твою загадку осягнути.
Та тепер сиджу в тіні німих ночей
І тебе ніяк не можу я забути…
Як забуть твоє ім’я?
З очей стерти цю чарівну вроду —
Та не зможу я знайти
Серцю ліпшу нагороду.
Як забуть твоє ім’я?..
Загубить тебе у морі люду…
Та куди я не піду —
Відлуння твоє повсюду.
В житті неможливо диво предвіщать,
Та й щастя не хочемо втрачати.
Але зміг випадок усе зруйнувать
І стіну між нами збудувати.
Сил немає більше способів шукать —
Тебе я вже не зумію повернути.
Як же мені ріку долі подолать,
Яку вдвох нам не судилось перетнути!..
Як забуть твоє ім’я?
З очей стерти цю чарівну вроду —
Та не зможу я знайти
Серцю ліпшу нагороду.
Як забуть твоє ім’я?..
Загубить тебе у морі люду…
Та куди я не піду —
Відлуння твоє повсюду.
9 грудня 2007 р.
м. Київ
