Ночі світлі, променисті,
Скоро вже Купала.
Всім закоханим зозуля
Щастя закликала.
За селом глибока річка.
Не ходіть туди дівчата.
Загубилась біла стрічка,
Заховала стежку м’ята.
Біля заростей вербичка,
Наче вічна полонянка,
Непохитної водички
Гарна дівчина- панянка.
Плете косу довгі роки
У невтішнім сяйві зірки.
Дивиться у виру око,
Чашу випила всю гірку.
Гребінь місячний все пестить
Довгі в річці коси-віти,
Та гуляка вітер хрестить.
Їй обручку не носити.
Вже ніхто й не пригадає
Ту її весну прощальну.
Пташка в гаю заридає
Свою пісню поминальну.
Чути в ніч перед Купала
Поклик д івчини сумної.
Не побачити ніколи
Їй коханого з собою.
ловенькоооо! 
