Минають дні , летять роки...
Все сталось так , як мало й бути :
я розлюбила , але все ж таки
не до кінця зуміла все забути.
Приходить ніч , і спогадів вінець
терзає не загоєну ще душу...
У будь - якої казки є кінець,
і я свою завершувати мушу...
Нестерпна мука серце обійма,
терпка- терпка, мов терен восени.
До тебе почуттів уже нема,
в безодню смутку канули вони.
Лиш спогади зі смаком гіркоти,
немов серпанком оповили душу.
Прошу тебе , мене ти відпусти,
я теж забути й відпустити мушу...
Все сталось так , як мало й бути :
я розлюбила , але все ж таки
не до кінця зуміла все забути ,
а дні летять , як і летять роки....
Гірко і сумно... Розумію вас.. 
