Просто жити...
Вставати ранком, пити каву, перелічити хмари і дивитися в вікно.
Посміхатися. І говорити слова ніжності. Кожному - лише його. Слова не всім підходять одинакові.
Слова теж мають свою вагу і розмір. Ніби сукня. Чи черевички.
Любити життя. Просто любити.
За те, що можна з улюбленої філіжанки випити в ліжку кави і накритися старим пледом.
Радіти життю. І думати про смерть.
Коли ти про неї думаєш - розумієш, що ти залишишся колись один з нею наодинці. І в твоїй долоні будуть лише спогади.
Уявити себе поруч неї. Хіба тоді буде важливо, що ти боялася зробити якусь дурницю?В році 12 місяців. Це всього одна осінь. Це ж зовсім мало!
Листя падає і вмирає. Вбирає останній раз всі фарби сонця. Ніби випиває так, що забарвлює свою душу.
І бачиш її. З косою... А вона лишень прибирає рай. Щоб було чисто. Там завжди чисто.
А за душами прилітають Янголи...
Цікавий погляд, Відо 
.
