Чи знаєш ти у котре я втопилась
У келиху амурного вина?
Я кожен раз, неначе вперше, милий,
З тобою п’ю отруту цю до дна.
Яка ж вона солодко-ненаситна,
Яка ж вона палюча і п’янка,
Брутально-пристрасна чи ніжна і тендітна –
Завжди буває різною вона.
Бурлить шампанським, сипле щастя іскри,
Тече по венах трунком золотим,
Напоює любов джерельно-чистим
Високим, смілим почуттям живим.
Пускає в серце стріли Купідона,
Бажання доливає пан Ерот,
І в серці грає солом саксофона,
Підносить до небачених висот .