Обіймів, поцілунків не було ще...
Немає спільних спогадів у нас.
А дощ думки старанно так полоще,
Змиваючи із пам*яті той час
Де я тебе не знала й не чекала...
Де ти мене не знав. Скажи, чому:
Мені тебе - до сліз, коханий, мало,
В безсонну ніч, в беззоряну пітьму?..
Ти все вже відібрав у мене, любий!
Все те, що - цінним марилось мені!
Чи болісна така для мене згуба? -
Я тисячу разів скажу, що ні,
Бо зовсім не шкодую за минулим.
Причина - ти! Тебе не було в нім!
Вчорашні дні в душі моїй поснули -
Коханням перекреслені твоїм.
Одне лише до тебе є прохання:
Якщо помре в тобі любов твоя -
Не край мене, мов лезо, тим зізнанням!
Промовч, благаю, щоб не вмерла й я.
Не лякайтесь, друже Це ж прост лірика, хоча все з життя береться. В кожного бувають почуття, стосунки... Але якщо постійно бути на "ви", то можна так і не наважитись на щось більше. Отож, не затягуйте з цим. Тим більше, що час летить, а ми не діти... Можливо ВОНА чекає того "ти"...
Найвищий бал, Оленочко, за щирість, душевність і майстерність.
Стосовно зауважень: перше зауваження – слушне, а от друге...
Широко вживане слово "жалкую" – синонім "шкодую" є в усіх словниках української мови. В деяких областях воно більш поширене, ніж "шкодую".
Дуже дякую вам, Світланочко, за ваш теплий відгук. Я частенько помиляюсь в рідній мові, отож такі відгуки, де хтось більш знаючий, поправляє мене, мені особливо цінні. Тепер буду знати, що можна так і так. Нехай вже залишиться "шкодую". Мабуть різниці немає, бо обидва слова доречні і правильні...
Аж перехоплює подих.
Таке щире зізнання,
аж хвилююсь,не знати,
як перенесете все те,
що від душі написали в вірші.....
Дуже гарно ,сонечко!Нехай щастить!!!