Мені його мало, мало, мало,
мало!
Мене мало коли щось тримало!
А тепер тримає ще менше!
Я ж експресивна, я актриса, я не обираю того, що легше!
Зазвичай...
Але мені з ним так легко,
оце так парадокс,
якщо обирати з напоїв, то я перейшла на чай
(читайте мої старі вірші і знайдете відповідні підказки).
Ні, я кричала, я верещала, що не вірю у казку!
Але ж казки різні бувають...
Як мені буває мало -
хочеться зупинити час, і, якщо вийде, простір,
і нехай усі про це знають!
Я проведу власний розтин!
Пищатиму, реготатиму, заходитимусь....
спокоєм,
бо мені з ним спокійно
Я була неспокійна, але так воно раптом стало,
його поруч зі мною багато,
а мені все одно його мало.
