Одне на всіх на небі сонце
Тепло навпіл усім нам шле.
Журчить під каменем джерельце,
Там, оленятко воду п’є.
Співом зайшлась в саду синичка,
Над квіткою чаклує джміль.
З вітром шепочеться вербичка,
В серці кохання б’ється хміль.
Одна на двох любов з тобою,
Життя тривоги стереже.
Закрила б кривду всю собою,
Що в грудях так ятрить, пече.
Що плач розносить Україні,
Хижо гуляє між бійців.
Печать печалі вчора, нині
І вистражданий правди гнів.
15.04.18
світлина автора: Валентина Ланевич
Валечка! Впечатляет!
В стихах твоих -такое светлое начало!
И солнце - одно на всех...и любовь- на двоих!
Но...снова убивают нас печали...
А это самый тяжкий грех!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сердесне Вам дякую за підтримку, Таєчко, Ви мене зрозуміли.
