Яблука падали пізньоі осені,
Яблука в райськім саду.
Зустріч з коханням мені розтривожила,
Душу мою молоду.
Нічкою ясною, травами -росами,
Довго ходили в гаю,
Спогади юності скинули роки нам,
Гарно, неначе в Раю.
Довго ходили ми травами -росами,
Падало листя, мов сніг,
Я покохав тебе, дівчисько босеє,
І розлюбити не зміг,
Посеребрило мені скроні осінню,
Очі, мов тала вода,
Ти у душі моій, золотокосая,
Вічна любов, молода.
Тихо впліталась мелодія осені
В крик журавлиних ключів,
Довго я гнав із душі тебе в спогадах,
Та розлюбить, не зумів.
Тихо впліталась мелодія осені
В крик журавлиних ключів,
Довго я гнав із душі тебе в спогадах,
Та розлюбить, не зумів.
Гарно і мелодійно, вийшло у Вас, Андрію Васильовичу!
Спасибі Катрусю що читаєте.
Дей Боже Вам такого кохання, щоб воно жило не в спогадах,
а було реальним, в реальному часі.
Щастя Вам отого такого справжнього, солодкого на смак і
світлого як сонце.