Herbert Neufeld
А на ляскавім Лукоморьї, чu Кос-Аралі... Крем-Криму-ль, Алясці-Аль-Пампо... мо Поза Мором десь, червоно-синім,
На Буяні лі... Повз море-окіяни?... Так! Не ув сухопутті. Мир... горóд-і-гóрод ті - усе-самі ж. Дім... дим від знаряддя...
Хорол-pika рече все те... тією ж мовою співають... Гімни піонери грають, на піаніно, часом - раді́єву отуж...
Музúку чуть... мо мýку. Ерос - збільшовічоний, як і колись... Дуб зеленіє, ціпь. І вчений... kіт
необдімленний... А чьо він ходить, колобродить?.. Звірко, сидів собі б... Ні! Рýшіть,
Та все рýшіть... Мов, оті планети... Ляг Пухнасте! Маленькe відпочни!...
Авжеж?!...А от... - під дубом що?... Там чемодан закопаний... В нім -
Етажерка, на неї - лебідь. У середині пташúній - кірпіч.
А ув цім шо?... Смерть, вічна? Я знаю?.. Вбійте...
Лишь бачу - порóшить щось... Чьо, пил?...
Спадáє - так! Мов сніг, чі гусеня,
На березі, лузí-ль? А так...
Вже вечоріє довкілля...
Ta 3амовкає річ...
А тоді i...
Ніч
І...
Очі...
Гарять!
У пітьмі... у її...
Творчо? Котикóві?...Хіжацькі? Ніжні? Злі, хороші?... Мо... чешуя чіясь? Багатирі німи? Не ми?Знов Елладу палять? Чі десь у Трітре-Терпіллі -
Нéлад? Спить... Пізно-бо... Ранок і далі хай буде - угадько кращій...
