Дерева розмовляють про минуле,
Розповідають про побачене, почуте.
Літа за обрій в далечінь майнули,
У бік зворотній не можливо повернути.
Доріжками потертого вінілу,
Річними кільцями прожите нотували,
На схилі літ мелодії поснулі
У верховітті крони тихо пролунали.
Тож, бесіда не бесіда, а пісня.
В її звучанні сила мудрого надбання,
Здобутого в минулі покоління
І подарованого нам для покаяння.
Дерева розмовляли й розмовляють,
І поки будемо цю бесіду сприймати,
Життєві кризи нас не подолають,
Бо сили можемо в їх мудрості черпати.
